угачувати
УГАЧУВАТИ1 (ВГАЧУВАТИ), ую, уєш, недок.. УГАТИТИ (ВГАТИТИ), ачу, атиш, док., перех . 1. Робити гатку, прокладаючи дорогу через болото або багнисте місце; // Насипати греблю. - Я поробив так, що ізроду довіку не вгатять греблі (Укр.. казки, легенди.., 1957, 254).
2. тільки док., у що, розм. З силою встромити якийсь гострий предмет у що-небудь; усадити. Він підскочив до саней і з розмаху вгатив сокиру в рожен, знову пробіг, і знову з усієї сили вдарив сокирою (Стельмах, Хліб.., 1959, 79); // також по чому. Ударити когось чим-небудь з усієї сили. Та цей [Никола] хапнув камінь.. і зблизька таки вгатив ним Ілька по нозі в саму кістку (Козл., Ю. Крук, 1950, 81); Хтось позаду так вгатив його кулачищем у бік, що в повітрі перед очима полісовщика замигтіли темні мурашки (Стельмах, І, 1962, 440); * У порівн. - А я, знаєте,.. це слово почула, то так, якби мене хто довбнею по голові вгатив (Март., Тв., 1954, 71); // Влучити в що-небудь (кулею, снарядом і т. ін.). Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Бурл., М. Гонта, 1959, 53); // безос. Ганок П'ятої гімназії раптом наче вдарило молотом, а вгору порснуло димом та курявою: снаряд вгатило прямісінько в парадний хід гімназії (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 431).
УГАЧУВАТИ2 див. вгачувати1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угачую | угачуємо |
2 особа | угачуєш | угачуєте |
3 особа | угачує | угачують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угачуватиму | угачуватимемо |
2 особа | угачуватимеш | угачуватимете |
3 особа | угачуватиме | угачуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угачував | угачували |
Жіночий рід | угачувала | |
Середній рід | угачувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угачуймо | |
2 особа | угачуй | угачуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | угачуючи | |
Минулий час | угачувавши |