угодити
УГОДИТИ (ВГОДИТИ), джу, диш, док., кому, на кого, рідко. Те саме, що догодити. Десять разів угодиш, а одинадцятий не вгодиш - і все твоє пропало (Укр.. присл.., 1963, 81); Як добру жінку не любити, Що чоловікові уміє угодити?! (Бор., Тв., 1957, 179); - На вас, тату, як мені здається, нічим не вгодиш! - насупився Тимофій (Стельмах, II, 1962, 31).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угоджу | угодимо |
2 особа | угодиш | угодите |
3 особа | угодить | угодять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угодив | угодили |
Жіночий рід | угодила | |
Середній рід | угодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угодьмо | |
2 особа | угодь | угодьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | угодивши |