угощання
УГОЩАННЯ (ВГОЩАННЯ), я, с., розм. Дія за знач. угощати. Декотрі з бійців стали смажити, над вогнищем десь роздобутий ячмінь. - Бери! Чорний рис! - трясе біля Яреська жерстиною з підгорілим ячменем червоноармієць-китаєць.. Весело стало від цього вгощання, позаїдались, губи чорні, хрумтить у кожного на зубах чорний перекопський рис (Гончар, II, 1959, 422); Чарському остогидли нудотні вияви обивательської пошани до нього як до поета, він уникав привітань, альбомів, вгощання декламаціями його ж віршів (Кундзич, Діези.., 1956, 110).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | угощання | угощання |
Родовий | угощання | угощань |
Давальний | угощанню | угощанням |
Знахідний | угощання | угощання |
Орудний | угощанням | угощаннями |
Місцевий | на/у угощанні | на/у угощаннях |
Кличний | угощання | угощання |