угрітий
УГРІТИЙ (ВГРІТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до угріти. Повільним кроком, довго йдучи, виходила Маруся ген на високий верх, лягала на угрітій сонцем царинці і, утопивши очі в бездонну глибину небес, лежала так цілими годинами (Хотк., II, 1966, 43); Чи ти ласкою маєш угрітий Під негоду спокійний куток? Чи ти їла слізьми неполитий А хоч раз того хліба шматок? (Манж., Тв., 1955, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | угрітий | угріта | угріте | угріті |
Родовий | угрітого | угрітої | угрітого | угрітих |
Давальний | угрітому | угрітій | угрітому | угрітим |
Знахідний | угрітий, угрітого | угріту | угріте | угріті, угрітих |
Орудний | угрітим | угрітою | угрітим | угрітими |
Місцевий | на/у угрітому, угрітім | на/у угрітій | на/у угрітому, угрітім | на/у угрітих |