удача
УДАЧА, і, ж. Позитивний, бажаний результат чого-небудь, щасливий збіг обставин для когось; успіх. Удачею Турн ободрився (Котл., І, 1952, 240); Удача під Кумейками, на Говтві і Стариці зав'язала їм [полякам] очі; не бачили вони, що наокруги їх діється, і в голову собі не клали, яке лихо стереже (Стор., І, 1957, 367); - Оце так рибина! - вирвалось у Костянтина. - Ще не було нам такої удачі! (Стельмах, І, 1962, 435); Козаки робили набіги на татарські й турецькі володіння на Азовському й Чорному морях і в разі удачі захоплювали добру здобич (Іст. СРСР, І, 1956, 150); // Творча знахідка, досягнення в праці. Письменницька робота надзвичайно складна, творча. Тут можливі і свої удачі, здобутки, можливі і невдачі, зриви (Рад. літ-во, 3, 1966, 14).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | удача | удачі |
Родовий | удачі | удач |
Давальний | удачі | удачам |
Знахідний | удачу | удачі |
Орудний | удачею | удачами |
Місцевий | на/у удачі | на/у удачах |
Кличний | удаче | удачі |
успіх
УСПІХ, у, ч . 1. Позитивний наслідок роботи, справи і т. ін.; значні досягнення, удача. Недавно тому увінчалася праця філологів величавим успіхом: винайдено древній римський рукопис, котрий.. розповідає про наш край... (Март., Тв., 1954, 52); Ми ж про тебе знаємо, як ти по охоті успіху великого досягла в роботі! (Тич., II, 1957, 262); Успіхи синтетичної хімії лікарських речовин дали величезний поштовх фармакології та фізіології (Наука.., 11, 1965, 25); // Сприятливий результат у воєнній операції. Тільки сміливий, неймовірно сміливий удар може забезпечити успіх його атакуючим бійцям. Перемога чи, може, загин їм всім там сьогодні? (Гончар, II, 1959, 45); Дивлячись на маршові колони, що, поспішаючи, наздоганяли фронт, який рухався на захід, на веселих бійців, на ряди автомашин, що підвозили боєприпаси, командуючий розумів, що це успіх, що наступ розгортається (Тют., Вир, 1964, 503); // тільки мн. Досягнення в навчанні, у вивченні чого-небудь. В навчанні Захар виявляв такі успіхи й такі поривання все знати, що вчителі пророкували йому велике майбутнє науковця (Ле, Право.., 1957, 14); [Юля:] У мене в інституті такі успіхи... Грамотою нагородили (Мороз, П'єси, 1959, 218).
Запаморочення від успіхів див. запаморочення; Сп'яніти від успіху (від успіхів) див. сп'яніти.
2. тільки одн. Громадське визнання, схвалення чого-небудь, чиїхось досягнень. Моя книжка в російському перекладі має деякий успіх, принаймні в російських літературних сферах. Дістаю листи од російських письменників, особисто не знайомих мені, які похваляють і запрошують до співробітництва (Коцюб., III, 1956, 381); Десять разів виходила актриса на виклики, успіх був надзвичайний (Смолич, Театр.., 1946, 55); Успіх творів радянських письменників пояснюється насамперед їхнім сміливим зверненням до сучасної теми, висвітленням найважливіших сторін нашої дійсності (Вітч., 9, 1968, 154); // Визнання кимось чиїх-небудь позитивних якостей, особливостей; захоплення з боку осіб іншої статі. Ті, кому довелося його бачити, оповідали, що Марусяк був просто красавець [красень], отже, не дивно, що мав успіх серед представниць прекрасного полу (Хотк., II, 1966, 71).
З успіхом - легко, без перешкод; З однаковим успіхом - так само, з таким же результатом. Міна, викинута під потрібним кутом, з однаковим успіхом може збити ворожий кулемет на високім гребені і дістати ворога на дні найглибшої складки, закритої від усіх інших видів вогню (Гончар, III, 1959, 113).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | успіх | успіхи |
Родовий | успіху | успіхів |
Давальний | успіхові, успіху | успіхам |
Знахідний | успіх | успіхи |
Орудний | успіхом | успіхами |
Місцевий | на/у успіху | на/у успіхах |
Кличний | успіху | успіхи |