удружити
УДРУЖИТИ, ружу, ружиш, док., розм. Зробити дружню послугу кому-небудь, прислужитися чимось. Курять ці [бурсаки], а хто не курив, капшук розглядали. - А це вже якась попівна удружила? - кажуть (Свидн., Люборацькі, 1955, 160); - Я тут привіз тобі дещо, - загадково зашепотів Федот і розв'язав великий важкий мішок. - Маю на складі хлопців знайомих, от і удружили, спасибі їм (Тют., Вир, 1964, 215); // ірон. Зробити кому-небудь неприємність, шкоду, завдати якоїсь прикрості. Зосталась [Солоха] голомоза, боса, сорочка чорна, дірява, розхристана.. От усе убрання на ній! Оттак то йому [сотнику] удружила Явдоха Зубиха, конотопська відьма, за той бешкет, що він їй на річці і над річкою при усій громаді зробив (Кв.-Осн., II, 1956, 217); - А хто ж то ніс тобі подряпав? - Се так Чайченко удружив (Гл., Байки.., 1959, 307).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удружу | удружимо |
2 особа | удружиш | удружите |
3 особа | удружить | удружать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | удружив | удружили |
Жіночий рід | удружила | |
Середній рід | удружило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удружімо | |
2 особа | удружи | удружіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | удруживши |