удушити
УДУШИТИ (ВДУШИТИ), ушу, ушиш, док., перех . 1. Заподіяти кому-небудь смерть, здавивши горло, насильно припинивши дихання; задушити. Де б і не добачила вона [Анна] його [Саву].., тут і кидалася на нього звірюкою й силувала [силувалася] вдушити (Коб., II, 1956, 242); - Ой, який же бо ти дужий! Коли б ще трохи дужче - задушив би мене навіки! - Удушив би, кажеш? (Вовчок, І, 1955, 158); Навіть приречений на смерть до останньої хвилини, поки його не скосить куля або не вдушить на шиї петля, надіється на якесь чудо (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 154); // Налягти, натиснути на кого-, що-небудь або стиснути когось з усіх боків. Знов кидається у бій [гуцул] і валить топірцем направо-наліво, аж поки не седуть [сядуть] на нім десіть [десять] душ, не скрутять в'язи, не вдушать, навалившися всіма тілами (Хотк., II, 1966, 356).
2. Утруднити дихання або отруїти (димом, газом і т. ін.).
3. перен. Довести до знемоги, смерті, загину; знищити. - Люди добрії - гукнув Карпо, наближаючись до громади.. - Тепер він [Притика] умер, - хто, як не громада, за нього повинна платити? - Брешеш! Не вмер, а околів! - гукнув Грицько. - Не вмер Данило, так болячка вдушила! - хтось сказав з громади (Мирний, III, 1954, 50).
4. перен. Силою покласти край розвитку, діяльності, існуванню чого-небудь; // Не дати можливості виявитися; затамувати, відігнати (почуття, біль, думки і т. ін.). Вдушив [Храпков] принишклий було біль виразки й зовсім спокійним тоном лікаря повідомив: - Ні, не повернулася вона [Любов Прохорівна], Саїд Алі (Ле, Міжгір'я, 1953, 471).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удушу | удушимо |
2 особа | удушиш | удушите |
3 особа | удушить | удушать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | удушив | удушили |
Жіночий рід | удушила | |
Середній рід | удушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удушімо | |
2 особа | удуши | удушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | удушивши |