ужалений
УЖАЛЕНИЙ (ВЖАЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ужалити. Гетьман підскочив до ліжка, впав на нього і, як ужалений стонадцятьма гадюками звір, відкинувся назад (Ле, Наливайко, 1957, 240); * Образно. Глянув додолу й відскочив, ужалений страхом, - Під ногами у нього лежала гадюча голівка (Л. Укр., І, 1951, 424); Стрепенулась [стара], вжалена смертним болем у саме серце (Цюпа, Назустріч.., 1958, 47).
@ Мов (як, наче і т. ін. ) ужалений - дуже швидко, різко, рвучко. Ольга переступила поріг, підняла над головою свічку. Але в ту ж мить, мов ужалена, відскочила назад (Мик., II, 1957, 298); Марія, як ужалена, ляскотно заверещала й вискочила з хати (Панч, В дорозі, 1959, 44); Степан Васильович прокидається і, мов ужалений, зіскакує з ліжка: хтось міцно тарабанить у двері (Стельмах, І, 1962, 438).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ужалений | ужалена | ужалене | ужалені |
Родовий | ужаленого | ужаленої | ужаленого | ужалених |
Давальний | ужаленому | ужаленій | ужаленому | ужаленим |
Знахідний | ужалений, ужаленого | ужалену | ужалене | ужалені, ужалених |
Орудний | ужаленим | ужаленою | ужаленим | ужаленими |
Місцевий | на/у ужаленому, ужаленім | на/у ужаленій | на/у ужаленому, ужаленім | на/у ужалених |