уживаний
УЖИВАНИЙ (ВЖИВАНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до уживати. Тут розбита бочка нафтової ропи, уживаної до випалювання (Фр., III, 1950, 186); Особливо шкідливі для поезії так звані традиційні образи, вживані без будь-якого переосмислення (Рад. літ-во, 4, 1967, 31); // Який має широке застосування; розповсюджений. Очіпочок на їй вишневий, самий уживаний тоді (Барв., Опов.., 1902,510); Поруч із древком прапора висіла на стіні проста учнівська полотняна сумка, так широковживана по наших сільських школах (Ю. Янов., II, 1954, 8).
2. у знач. прикм. Який був у користуванні; приношений, не новий (про одяг, речі). І флейту я візьму, уживану і вбогу.. Уста мої смутні, Немов цілунками, втішатимуться нею (Зеров, Вибр., 1966, 489); - Як зовсім свіжий рушник, то ще твердий, рапавий, а як уже вживаний, то м'який, податливий (Март., Тв., 1954, 311).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уживаний | уживана | уживане | уживані |
Родовий | уживаного | уживаної | уживаного | уживаних |
Давальний | уживаному | уживаній | уживаному | уживаним |
Знахідний | уживаний, уживаного | уживану | уживане | уживані, уживаних |
Орудний | уживаним | уживаною | уживаним | уживаними |
Місцевий | на/у уживаному, уживанім | на/у уживаній | на/у уживаному, уживанім | на/у уживаних |