ужити
УЖИТИ1 див. уживати.
УЖИТИ2 (ВЖИТИ), уживу, уживеш, док., розм. Зуміти, змогти зжитися з ким- або де-небудь. - Тим і втікає молода жінка від свекрухи до матері, поки обвикне в чоловіка. - Ні одна без утеків не вживе (Барв., Опов.., 1902, 319); Не вжив у Михайла старий через Палажку, що й до його сувора була (Тесл., Вибр., 1950, 95); - З землі не вилазимо. Так уже до неї позвикали, що тепер, чого доброго, коли й додому повернешся, то в хаті не вживеш (Гончар, III, 1959, 214).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уживу | уживемо |
2 особа | уживеш | уживете |
3 особа | уживе | уживуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ужив | ужили |
Жіночий рід | ужила | |
Середній рід | ужило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уживімо | |
2 особа | уживи | уживіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уживши |