узаконювання
УЗАКОНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. узаконювати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | узаконювання | узаконювання |
Родовий | узаконювання | узаконювань |
Давальний | узаконюванню | узаконюванням |
Знахідний | узаконювання | узаконювання |
Орудний | узаконюванням | узаконюваннями |
Місцевий | на/у узаконюванні | на/у узаконюваннях |
Кличний | узаконювання | узаконювання |