узаконювати
УЗАКОНЮВАТИ, юю, юєш і рідко УЗАКОНЯТИ, яю, яєш, недок., УЗАКОНИТИ, ню, ниш, док., перех. Надавати чому-небудь сили закону, охоплювати, підтримувати що-небудь законом. За Марксом держава є орган класового панування, орган пригноблення одного класу іншим, є створення «порядку», який узаконює і зміцнює це пригноблення, стримуючи зіткнення класів (Ленін, 33, 1973, 7); Польські магнати захоплювали на Придніпров'ї і Врацлавщині величезні земельні володіння. Польський уряд узаконював цей грабіж (Іст. УРСР, І, 1953, 157); Старий Кухта й сам давненько вже думав над тим, як би узаконити за собою Гарасимову садибу (Іщук, Вербівчани, 1961, 114); // перен. Уводити в загальний обіг; вважати правильним, погоджуватися з чим-небудь. Таких експериментів [мовного штукарства] не міг узаконити реалістичний художній смак (Талант.., 1958, 33); Настала пора узаконити в республіканському масштабі відроджене і збагачене новим змістом Свято врожаю - гімн трудової перемоги колгоспного селянства (Нар. тв. та етн., 3, 1964, 92).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узаконюю | узаконюємо |
2 особа | узаконюєш | узаконюєте |
3 особа | узаконює | узаконюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узаконюватиму | узаконюватимемо |
2 особа | узаконюватимеш | узаконюватимете |
3 особа | узаконюватиме | узаконюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | узаконював | узаконювали |
Жіночий рід | узаконювала | |
Середній рід | узаконювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | узаконюймо | |
2 особа | узаконюй | узаконюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | узаконюючи | |
Минулий час | узаконювавши |