узбічний
УЗБІЧНИЙ, а, е. Який міститься збоку стосовно чого-небудь. Спустившись з узбічної на головну алею, повільною ходою простував [Канушевич] селищем (Коцюба, Нові береги, 1959, 147); // Який міститься, розташований вздовж дороги, шосе і т. ін. Дорога.. захрясла танками, тягачами, автомашинами. Поволі все це розсотувалося в узбічні гаї та улоговини (Гончар, III, 1959, 404).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | узбічний | узбічна | узбічне | узбічні |
Родовий | узбічного | узбічної | узбічного | узбічних |
Давальний | узбічному | узбічній | узбічному | узбічним |
Знахідний | узбічний, узбічного | узбічну | узбічне | узбічні, узбічних |
Орудний | узбічним | узбічною | узбічним | узбічними |
Місцевий | на/у узбічному, узбічнім | на/у узбічній | на/у узбічному, узбічнім | на/у узбічних |