уквітчаний
УКВІТЧАНИЙ (ВКВІТЧАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уквітчати. Сидить Олена між дружок, як повна рожа, хороша, уквітчана (Вовчок, І, 1955, 53); Сонце.. весело і ясно озирав виметені двори, вибілені хати, уквітчані зеленим клечанням (Мирний, IV, 1955, 137); І поїзди летять, уквітчані стрічками... Куди прослалася щаслива їхня путь? (Сос., І, 1957, 246).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уквітчаний | уквітчана | уквітчане | уквітчані |
Родовий | уквітчаного | уквітчаної | уквітчаного | уквітчаних |
Давальний | уквітчаному | уквітчаній | уквітчаному | уквітчаним |
Знахідний | уквітчаний, уквітчаного | уквітчану | уквітчане | уквітчані, уквітчаних |
Орудний | уквітчаним | уквітчаною | уквітчаним | уквітчаними |
Місцевий | на/у уквітчаному, уквітчанім | на/у уквітчаній | на/у уквітчаному, уквітчанім | на/у уквітчаних |