ультимативний
УЛЬТИМАТИВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: «..ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду..» (Корн., І, 1955, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ультимативний | ультимативна | ультимативне | ультимативні |
Родовий | ультимативного | ультимативної | ультимативного | ультимативних |
Давальний | ультимативному | ультимативній | ультимативному | ультимативним |
Знахідний | ультимативний, ультимативного | ультимативну | ультимативне | ультимативні, ультимативних |
Орудний | ультимативним | ультимативною | ультимативним | ультимативними |
Місцевий | на/у ультимативному, ультимативнім | на/у ультимативній | на/у ультимативному, ультимативнім | на/у ультимативних |