умирати
УМИРАТИ (ВМИРАТИ), аю, аєш, недок., УМЕРТИ (ВМЕРТИ), умру, умреш, док . 1. Переставати жити, існувати; протилежне жити. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Шевч., І, 1963, 354); Він не хоче вмирати. Він хоче жити (Коцюб., І, 1955, 367); Глянув [дід] ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: - Ну, прощайте, вмираю, - тихенько ліг і вмер (Довж., І, 1958, 67); // за кого - що. Гинути, захищаючи, відстоюючи кого-, що-небудь. - Паллант мій ваш єсть Атаман. За його бийтесь, умирайте, Енеєвих врагів карайте, Еней мій сват, - а ваш Гетьман (Котл., І, 1952, 210); Ніколи більш його я не почую! Під Ленінградом у могилі чесній Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (Рильський, II, 1960, 325); Вона умерла, як жила, за Батьківщину (Сос., II, 1958, 276).
@ Умерти не своєю смертю див. свій; Умерти своєю смертю див. свій; Умерти смертю хоробрих див. смерть; Умирати від страху див. страх; Умирати (умерти) на пласі див. плаха; Хоч умри - те саме, що Хоч убий (див. убивати). Треба було її заспокоїти, але прокляті слова! Завжди.. юрбою товпляться на кінчику язика. А тут - хоч умри! (Жур., Нам тоді.., 1968, 96).
2. перен. Проходити, закінчуватися; безслідно зникати, пропадати. Умирає зажурене літо. Так прозоро... покора і тиш... (Сос., І, 1957, 226); Бідолашна! Вона забувала, що силою не вернеш почування, коли вже воно вмерло (Гр., І, 1963, 398); Поет не боїться від ворога смерті, Бо вільная пісня не може умерти (Л. Укр., І, 1951,111).
3. тільки недок., за ким - чим, перен., розм. Дуже кохати кого-небудь, любити щось. Так, як він за Настусею, так за ним умирала сусідка Маруся (Барв., Опов.., 1902, 449); Хлопець був у селі - Коломийченко, всяк його знав: як ударить «Катюшу», - вмирають дівчата за ним! (Голов., Поезії, 1955, 114).
4. у сполуч. з прийм. від, з (зо) та ім. сміх, страх, нудьга і т. ін., перен. Зазнавати того, пройматися тим (великою мірою), що виражає іменник. Вмирала [Гапка] зо сміху. Вона завсіди зазирала крізь дірочку від ключа до тої вузенької кімнати, де пересиджував Славко з Бронею,.. чула найсердечнішу розмову й сміялася до загину (Март., Тв., 1954, 454); Саме тоді була [Уляна] на полі й вмирала від страху, чи не пересічуть австрійці кулеметом її і дядька Семена (Стельмах, II, 1962, 214); - Оце недавно була я в гостях в однієї знайомої.. Я трохи не вмерла з нудьги! (Н.-Лев., VI, 1966, 26); - Оце таке село? Я тут умру від нудьги (Тют., Вир, 1964, 211).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умираю | умираємо |
2 особа | умираєш | умираєте |
3 особа | умирає | умирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умиратиму | умиратимемо |
2 особа | умиратимеш | умиратимете |
3 особа | умиратиме | умиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | умирав | умирали |
Жіночий рід | умирала | |
Середній рід | умирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | умираймо | |
2 особа | умирай | умирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | умираючи | |
Минулий час | умиравши |