умирущий
УМИРУЩИЙ (ВМИРУЩИЙ), а, е. 1. Який не може жити вічно; смертний. На який же чорт ці зорі - довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля - все це німе, мертве - і невмируще, а я - вмирущий, я - живий, тямущий? (Гр., II, 1963, 54).
2. Який умирає. Вмирущий лебедю, співай! Хай лине Твій скорбний голос, твій солодкий спів! (Мисик, Біля криниці, 1967, 269); // у знач. ім. умирущий, щого, ч.; умируща, щої, ж. Той (та), хто вмирає. Що краплина роси для вмирущого, Для того, хто конає без сил? (Граб., І, 1959, 556); // рідко. Те саме, що мрець. Загнибіда казав, що не любий він [протопіп] усім парафіянам, з живого й вмирущого дере (Мирний, III, 1954, 87)
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | умирущий | умируща | умируще | умирущі |
Родовий | умирущого | умирущої | умирущого | умирущих |
Давальний | умирущому | умирущій | умирущому | умирущим |
Знахідний | умирущий, умирущого | умирущу | умируще | умирущі, умирущих |
Орудний | умирущим | умирущою | умирущим | умирущими |
Місцевий | на/у умирущому, умирущім | на/у умирущій | на/у умирущому, умирущім | на/у умирущих |