унтер-офіцер
УНТЕР-ОФІЦЕР, а, ч., військ. Звання молодшого командного складу із солдат в дореволюційній російській та деяких сучасних іноземних арміях; // Особа, яка має це звання. Незабаром Максима зробили унтер-офіцером (Мирний, І, 1949, 230); Оточений людьми, сидить русявочубий Марко, вчорашній унтер-офіцер лейб-гвардії Преображенського полку (Стельмах, І, 1962, 367).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | унтер-офіцер | унтер-офіцери |
Родовий | унтер-офіцера | унтер-офіцерів |
Давальний | унтер-офіцерові, унтер-офіцеру | унтер-офіцерам |
Знахідний | унтер-офіцера | унтер-офіцерів |
Орудний | унтер-офіцером | унтер-офіцерами |
Місцевий | на/у унтер-офіцері, унтер-офіцерові | на/у унтер-офіцерах |
Кличний | унтер-офіцере | унтер-офіцери |