УП'ЯТЬ, присл., діал. Знову. - Старшина тут? - знов питаю його. - Він уп'ять глянув на мене (Тесл., З книги життя, 1949, 3); Пішов [Гордій] у свою світлицю і хотів був уп'ять лягти, але згадав, що сьогодні неділя і що має йти до Орисі (Гр., II, 1963, 130).