упадливий
УПАДЛИВИЙ, а, е, діал. Запопадливий (у 1, 3 знач.). [Дзвонариха:] Славна в мене, Дмитре, дочка: і хороша, і моторна, і упадлива (Стар., Вибр., 1959, 187).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | упадливий | упадлива | упадливе | упадливі |
Родовий | упадливого | упадливої | упадливого | упадливих |
Давальний | упадливому | упадливій | упадливому | упадливим |
Знахідний | упадливий, упадливого | упадливу | упадливе | упадливі, упадливих |
Орудний | упадливим | упадливою | упадливим | упадливими |
Місцевий | на/у упадливому, упадливім | на/у упадливій | на/у упадливому, упадливім | на/у упадливих |