упокоювати
УПОКОЮВАТИ (ВПОКОЮВАТИ), оюю, оюєш, недок., УПОКОЇТИ (ВПОКОЇТИ), ою, оїш, док., перех. 1. заст. Дати повний спокій, відпочинок кому-, чому-небудь. Сильний зове тебе [ніч] сили впокоїти, Хворий - щоб врази забуть (Щог., Поезії, 1958, 316); // Заспокоювати, розраджувати. Часом і при достатках лихо: як нема долі, немає талану, то й достатки не впокоять (Мирний, III, 1954, 106).
2. церк. У релігійних уявленнях - давати кому-небудь вічний спочинок (про бога, смерть). - Що ж, панство, бог таке нещасному судив, - Сопліца впав у річ, - хай бог його впокоїть... (Міцк., Пан Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 292).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упокоюю | упокоюємо |
2 особа | упокоюєш | упокоюєте |
3 особа | упокоює | упокоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упокоюватиму | упокоюватимемо |
2 особа | упокоюватимеш | упокоюватимете |
3 особа | упокоюватиме | упокоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | упокоював | упокоювали |
Жіночий рід | упокоювала | |
Середній рід | упокоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | упокоюймо | |
2 особа | упокоюй | упокоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | упокоюючи | |
Минулий час | упокоювавши |