управитель
УПРАВИТЕЛЬ, я, ч. У дореволюційній Росії - особа, яка керувала справами, розпоряджалася фінансами поміщицького господарства, заводу, фабрики і т. ін. Бонковський тепер був управителем в одному селі багатого графа (Н.-Лев., III, 1956, 167); Що тільки робиться з селом!? Управитель уже трьох огирів заганяв, два повіти вздовж і впоперек з'їздив, та ніхто не прийшов із косами і серпами на лан (Стельмах, І, 1962, 565); Тут, біля ставка, любила збиратись молодь. Хоч управитель маєтку Гарецьких і лаявся, щоб не толочили трави.., але хлопці й дівчата не поступалися (Кочура, Зол. грамота, 1960, 10); // заст. Керівник, голова чого-небудь. - Ви - управитель масонської ложі «Любов до істини»! (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | управитель | управителі |
Родовий | управителя | управителів |
Давальний | управителеві, управителю | управителям |
Знахідний | управителя | управителів |
Орудний | управителем | управителями |
Місцевий | на/у управителі | на/у управителях |
Кличний | управителю | управителі |