уражений
УРАЖЕНИЙ1 (ВРАЖЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уразити1. Блиснув його карабін, - і, мов громом уражений, я покотився між трупи (Фр., II, 1950, 65); - Ще не гнуться козаки, - гукнув з воза старий Бовдюг і впав, уражений кулею в самісіньке серце (Довж., І, 1958, 261); Грудки з мокрого снігу били так дошкульно, що кожен з нас хапався за вражене місце (Сміл., Сашко, 1957, 23); Зібер.. зиркнув на вигнуту, навіть для недосвідченого ока помітно вражену хворобою спину [Пакришня] (Збан., Сеспель, 1961, 52); Повітря важке, густо насичене духом овечої сірки, скипидару, дьогтю, яким заливають уражені коростою місця шкіри (Гончар, Таврія, 1952, 151); То надзвичайно жальне видовище - плодовий сад, уражений яблуневою плодожеркою (Наука.., 10, 1969, 23).
УРАЖЕНИЙ2 див. вражений1.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уражений | уражена | уражене | уражені |
Родовий | ураженого | ураженої | ураженого | уражених |
Давальний | ураженому | ураженій | ураженому | ураженим |
Знахідний | уражений, ураженого | уражену | уражене | уражені, уражених |
Орудний | ураженим | ураженою | ураженим | ураженими |
Місцевий | на/у ураженому, ураженім | на/у ураженій | на/у ураженому, ураженім | на/у уражених |