уречевлений
УРЕЧЕВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уречевити. Отже, споживна вартість, або благо, має вартість лише тому, що в ній уречевлена, або матеріалізована, абстрактно людська праця (Маркс, Капітал, т. І, кн. 1, 1952, 44); Підвищення продуктивності праці передбачає економію як живої, так і уречевленої праці (Ком. Укр., 1, 1963, 48).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уречевлений | уречевлена | уречевлене | уречевлені |
Родовий | уречевленого | уречевленої | уречевленого | уречевлених |
Давальний | уречевленому | уречевленій | уречевленому | уречевленим |
Знахідний | уречевлений, уречевленого | уречевлену | уречевлене | уречевлені, уречевлених |
Орудний | уречевленим | уречевленою | уречевленим | уречевленими |
Місцевий | на/у уречевленому, уречевленім | на/у уречевленій | на/у уречевленому, уречевленім | на/у уречевлених |