усвідомлений
УСВІДОМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усвідомити. Вирвавшись з центра міста, Іван швидко біг спорожнілою околицею. Його гнав як слід ще не усвідомлений страх (Кол., Терен.., 1959, 52); Правдивість як усвідомлений творчий принцип стала для Франка основою художнього бачення дійсності вже з перших його кроків у літературі (Рад. літ-во, 4, 1964, 42); Свідомість того, що мій Казимир у Березі Картузькій, збудила в мені всі приспані чи не усвідомлені раніше сили (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 72).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | усвідомлений | усвідомлена | усвідомлене | усвідомлені |
Родовий | усвідомленого | усвідомленої | усвідомленого | усвідомлених |
Давальний | усвідомленому | усвідомленій | усвідомленому | усвідомленим |
Знахідний | усвідомлений, усвідомленого | усвідомлену | усвідомлене | усвідомлені, усвідомлених |
Орудний | усвідомленим | усвідомленою | усвідомленим | усвідомленими |
Місцевий | на/у усвідомленому, усвідомленім | на/у усвідомленій | на/у усвідомленому, усвідомленім | на/у усвідомлених |