успадкований
УСПАДКОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до успадкувати. Гостро сатиричною, викривальною є картина, де змальовано, як Марта і Степанида [в творі «Над Чорним морем» І. Нечуя-Левицького] ділять успадковане від батька майно (Іст. укр. літ., І, 1954, 380); У хребетних тварин поряд з успадкованими формами поведінки спостерігається багато набутих реакцій, навичок (Наука.., 11, 1958, 30); З перших же зразків українська радянська романістика виявила успадковані нею від класики гостре соціальне бачення й аналітичний дар (Рад. літ-во, 11, 1971, 10).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | успадкований | успадкована | успадковане | успадковані |
Родовий | успадкованого | успадкованої | успадкованого | успадкованих |
Давальний | успадкованому | успадкованій | успадкованому | успадкованим |
Знахідний | успадкований, успадкованого | успадковану | успадковане | успадковані, успадкованих |
Орудний | успадкованим | успадкованою | успадкованим | успадкованими |
Місцевий | на/у успадкованому, успадкованім | на/у успадкованій | на/у успадкованому, успадкованім | на/у успадкованих |