утомливий
УТОМЛИВИЙ (ВТОМЛИВИЙ), а, е. 1. Який утомлює. Схуд [старий] за цю втомливу подорож (Ле, Наливайко, 1957, 129); З усіх кінців лісу поверталися підрозділи, розбурхані, розпалені, бадьорі. Мовби не з втомливого бою виходили, а тільки оце збиралися в бій (Гончар, III, 1959, 452).
2. рідко. Який швидко втомлюється. Її [Ваті] повний організм був зроду нервовий, млявий і втомливий (Н.-Лев., IV, 1956, 122).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утомливий | утомлива | утомливе | утомливі |
Родовий | утомливого | утомливої | утомливого | утомливих |
Давальний | утомливому | утомливій | утомливому | утомливим |
Знахідний | утомливий, утомливого | утомливу | утомливе | утомливі, утомливих |
Орудний | утомливим | утомливою | утомливим | утомливими |
Місцевий | на/у утомливому, утомливім | на/у утомливій | на/у утомливому, утомливім | на/у утомливих |