уторгований
УТОРГОВАНИЙ (ВТОРГОВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до уторгувати. Трохим виходив до світлиці, діставав скриньку, ховав срібло, вторговане від продажу цигарок (Шиян, Гроза.., 1956, 438); Зайця ж не було де подіти, і Кузьма догадався зв'язати йому задні ноги ремінчиком калитки, де лежали вторговані гроші за корову (Стельмах, II, 1962, 298).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | уторгований | уторгована | уторговане | уторговані |
Родовий | уторгованого | уторгованої | уторгованого | уторгованих |
Давальний | уторгованому | уторгованій | уторгованому | уторгованим |
Знахідний | уторгований, уторгованого | уторговану | уторговане | уторговані, уторгованих |
Орудний | уторгованим | уторгованою | уторгованим | уторгованими |
Місцевий | на/у уторгованому, уторгованім | на/у уторгованій | на/у уторгованому, уторгованім | на/у уторгованих |