утратний
УТРАТНИЙ (ВТРАТНИЙ), а, е. 1. розм. Який зазнав, зазнав матеріальних втрат. Ніхто з них не мав відваги пристати на те, щоби за війта заплатити [штраф], бо боявся нарікання від других, що: «А дивіть [дивіться], куме, через вас та ми тільки втратні» (Март., Тв., 1954, 174).
2. Який завдав, завдає матеріальних втрат; невигідний; протилежне прибутковий. Втратним було також [у деяких господарствах] виробництво м'яса птиці і кролів. Виходило досить дивне явище: чим більше господарство виробить і продасть державі м'яса, тим більше матиме збитків (Рад. Укр., 8.VI 1962, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утратний | утратна | утратне | утратні |
Родовий | утратного | утратної | утратного | утратних |
Давальний | утратному | утратній | утратному | утратним |
Знахідний | утратний, утратного | утратну | утратне | утратні, утратних |
Орудний | утратним | утратною | утратним | утратними |
Місцевий | на/у утратному, утратнім | на/у утратній | на/у утратному, утратнім | на/у утратних |