утрачати
УТРАЧАТИ (ВТРАЧАТИ), аю, аєш, недок., УТРАТИТИ (ВТРАТИТИ), ачу, атиш, док., перех. 1. Залишатися без когось, чогось (унаслідок різних причин). У світі наживи багатіють промислові й фінансові тузи і, навпаки, стають безробітними і втрачають шматок хліба трудящі маси (Тич., III, 1957, 313); Операція була дуже складна. Хлопчик втратив багато крові (Коп., Земля.., 1957, 51); - Полк, який втратив прапор, - розформовується! Не існуватиме більше! (Гончар, IV, 1960, 58); По степу тут і там паслося справді кілька коней, що в битві скинули або втратили своїх їздців (Мак., Вибр., 1956, 459); // Губити кого-, що-небудь. Ант вдивлявся навкруг,.. втрачав слід, знову знаходив його, знову втрачав (Скл., Святослав, 1959, 15); Явдоха прокинулась і зразу ж згадала, що вже три дні, як вона втратила напрямок [у тайзі] (Донч., III, 1956, 52).
Нічого втрачати кому - хтось може йти на будь-який риск, оскільки його становище таке погане, що від невдачі не може стати гіршим. На світову арену вийшла нова сила - робітничий клас, якому нічого було втрачати, крім власних кайданів (Кучер, Дорога.., 1958, 3); - Життя - нам [робітникам]! Ми не боїмося калюж крові.. Нам нічого втрачати, хіба що кайдани! (Головко, І, 1957, 63).
2. Залишатися без кого-небудь унаслідок його смерті, загибелі. Я не спав три ночі... мене гризе горе, я втрачаю єдину й кохану дитину... (Коцюб., І, 1955, 415); Писати про підпілля - це ж оживляти друзів, боротися з ними поруч і ще раз втрачати, переживаючи з ними їхні смертні муки (Ю. Янов., II, 1954, 86); Журно посходились дітки Обік німої труни: Втратили неньку сирітки (Граб., І, 1959, 136); Вже два роки, як Устина втратила свого чоловіка. І коли хто нагадував про нього, вона починала оповідати, який ладний був до господарства її Стефан (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10); // Залишатися без кого-, чого-небудь під час бою, війни. - Позволь мені одночасно з батьком наступати з кіннотою через Літин.. - Ну, добре, - сказав Щорс, - бери [Жмеринку] сам, тільки пам'ятай мою умову: якнайменше втрачай людей (Довж., І, 1958, 178); Вони бігли, як старі фронтовики, пригнувшись, петляючи, відстрелюючись,.. і вони не втратили жодного чоловіка за час свого відступу (Ю. Янов., II, 1958, 220); // Залишатися без кого-небудь через розходження в поглядах, сварку і т. ін. Утратити дівчину через ревнощі.
3. Частково або повністю позбуватися яких-небудь своїх якостей, особливостей, ознак стану і т. ін. Плакала [Маланка], що робить на чужих, що сохне, втрачає силу (Коцюб., II, 1955, 13); Військові кораблі, даленіючи, втрачали чіткість обрисів, зливалися кольором з морськими хвилями (Дмит., Обпалені.., 1962, 212); Через жахливу подію, що трапилася з ним [Євгеном] у лісі, він утратив будь-які ознаки хоробрості (Донч., VI, 1957, 23); Українська «Енеїда» не втратила в російському перекладі своїх барв, свого звучання (Рильський, IX, 1962, 107); Двері за його спиною нараз розчинилися. Директорів погляд, утративши свою привітність, зупинився на комусь ззаду Ігоря (Шовк., Людина.., 1962, 276).
Багато втрачати (втратити): а) позбуватися чогось значного, істотного. Цитати із дум та з пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають (Рильський, IX, 1962, 205); б) пропускати щось цікаво, важливе. - Ви були в Москві? Ні? Багато втратили!.. (Л. Укр., III, 1952, 600); - Ви багато втратили, Терезко, що не були з нами вчора. Ми бачили стадо олениць (Томч., Готель.., 1960, 255); Втратити пам'ять див. пам'ять; Втрачати (втратити) терпіння (терпець, терпеливість, терпливість) див. терпіння, терпець, терпеливість; Втрачати [свій] спокій див. спокій; [Не] утрачати (утратити) [останню] надію див. надія; Утрачати (утратити) людський образ див. образ1; Утрачати (утратити) мову - від хвилювання, розгубленості і т. ін. на якийсь час позбуватися здатності говорити. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Смолич, І, 1958, 60); Тоді, як інженер усіх питав: - Хто на машину? - він розгубився враз, притих, утратив мову, як на гріх (Дор., Три богатирі, 1959, 51); Утрачати (утратити) свідомість (притомність) - непритомніти, зомлівати. Данилко не дочекався санітарки.. Він стомився і знову утратив свідомість (Панч, Синів.., 1959, 105); При кожному порусі почувається такий біль, що вона мало не втрачає притомність (Бурл., М. Гонта, 1959, 248).
&9651; Утрачати (утратити) керування див. керування.
◇ Втратити совість (сумління) див. совість, сумління; Втрачати (втратити) розум див. розум; Голову втрачати (втратити) див. голова; Не втрачати грунту [під ногами] див. грунт; Утратити тяму див. тяма; Утрачати (утратити) владу над собою - губити самовладання; Утрачати (утратити) право слова див. слово; Утрачати (утратити) смак див. смак.
4. Марнувати, гаяти, проводити без користі (час). Як досвідчений командир в армії, Кримський не втрачав жодної хвилини часу (Ле, Опов. та нариси, 1950, 183); Транспортер підведено зарані. Ото б і починать тепер у дружньому старанні, щоб часу не втрачать дарма (Дор., Три богатирі, 1959, 44); - Діжду весни, піду на заробітки. Там, може, знайду добре місце, то й вас переведу... - А як же не найдеш? - на це йому.. Мотря. - Літо втратиш... (Мирний, І, 1949, 134).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утрачаю | утрачаємо |
2 особа | утрачаєш | утрачаєте |
3 особа | утрачає | утрачають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утрачатиму | утрачатимемо |
2 особа | утрачатимеш | утрачатимете |
3 особа | утрачатиме | утрачатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | утрачав | утрачали |
Жіночий рід | утрачала | |
Середній рід | утрачало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | утрачаймо | |
2 особа | утрачай | утрачайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | утрачаючи | |
Минулий час | утрачавши |