утрачений
УТРАЧЕНИЙ (ВТРАЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утратити. Втрачені пригадуються друзі, Цвіт одцвілий, промінь, що погас... (Рильський, III, 1961, 312); Тарас.. став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч., Серце жде, 1939, 303); Втрачена за час війни сім'я мовби поверталась йому нині у вигляді іншої великої рідні, у вигляді могутніх єдинокровних полків (Гончар, III, 1959, 328); Прошу не гніватися на мене, що так опізнився з присилкою рукопису. Постараюся надолужити втрачений час (Коцюб., III, 1956, 220); В суху весну один втрачений день може завдати великої шкоди (Хлібороб Укр., 8, 1969, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утрачений | утрачена | утрачене | утрачені |
Родовий | утраченого | утраченої | утраченого | утрачених |
Давальний | утраченому | утраченій | утраченому | утраченим |
Знахідний | утрачений, утраченого | утрачену | утрачене | утрачені, утрачених |
Орудний | утраченим | утраченою | утраченим | утраченими |
Місцевий | на/у утраченому, утраченім | на/у утраченій | на/у утраченому, утраченім | на/у утрачених |