утятий
УТЯТИЙ (ВТЯТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утяти. З обрізаними вухами, утятими носами чи обрубаними руками вони [каліки] сиділи окружно під церквою (Панч, Гомон. Україна, 1954, 95); В звичайні метри і традиційні строфічні побудови він [Є. Плужник] уміє внести.. багато свого, індивідуального (вільна «текучість» ритмів,.. а часто й зовсім обрубані, утяті рядки) (Не ілюстрація.., 1967, 321); // утято, безос. присудк. сл. Олю, Олю, - чуєш? - свято! Вже ми вільні! Сонця блиск! Гідрі голову утято, зник фашистський чорний тиск (Тич., II, 1957, 197).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | утятий | утята | утяте | утяті |
Родовий | утятого | утятої | утятого | утятих |
Давальний | утятому | утятій | утятому | утятим |
Знахідний | утятий, утятого | утяту | утяте | утяті, утятих |
Орудний | утятим | утятою | утятим | утятими |
Місцевий | на/у утятому, утятім | на/у утятій | на/у утятому, утятім | на/у утятих |