ухати
УХАТИ, ухаю, ухаєш і УХКАТИ, ухкаю, ухкаєш, недок., УХНУТИ, ухну, ухнеш, док. 1. Вигукувати «ух». «Ух, гарно! Ух, гарно!» - тільки ухає Христя, плещучи воду в розшарене личко (Мирний, III, 1954, 349); Я вхопила відро з водою та й линула їй [Палажці].. межи очі.. А вона стоїть.. та тільки: ух! ух! ух! ух! - Ухай, - кажу, - серце, ухай на здоров'ячко. Водиця холодненька, як з льодом (Н.-Лев., II, 1956, 14); Вони [танцюристи] від часу до часу ухкали з розбурханої, майже дикої веселості (Коб., І, 1956, 459); Колись же не так було, як тепер. Хто не вмів ухкати - той і не парубок! (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 94); Вищали пилки, ухкали лісоруби (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 152); Хтось у кінці голосно ухнув, голоси пішли врозтіч, - усі зареготалися (Вас., І, 1959, 101); Вітер надимає поли, наче вітрила, підіймає Темара над землею. Хлопець од страху тільки ухнув і випустив поли (Трубл., І, 1955, 179); // Видавати глухий низький крик (про сича, сову). Десь зловісно ухкали сичі (Шер., Інд. зошит, 1958, 39).
2. перен. Утворювати сильний і глухий звук. В землянці стало тихо.. Тільки надворі тупо татакав кулемет і десь у горах ухкала одинока гармата (Кучер, Голод, 1961, 121); Як ухають, працюючи навзаводи, мотори! (Бажан, Політ.., 1964, 3); Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею (Донч., II, 1956, 37); Поїзд ухнув, мов парубок напідпитку (Вільде, Повнол. діти, 1960, 187); Важко ухкають вальцівні і врубові машини (Кач., II, 1958, 95).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ухаю | ухаємо |
2 особа | ухаєш | ухаєте |
3 особа | ухає | ухають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ухатиму | ухатимемо |
2 особа | ухатимеш | ухатимете |
3 особа | ухатиме | ухатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ухав | ухали |
Жіночий рід | ухала | |
Середній рід | ухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ухаймо | |
2 особа | ухай | ухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ухаючи | |
Минулий час | ухавши |