ухибнути
УХИБНУТИ (ВХИБНУТИ), ну, неш, док., перех., заст. Зазнати. Той кум таки чимало спав їй [жінці] на душу, вхибнув-таки жменьку куминої ласки (Україна.., І, 1960, 250); Підбитії чи підстрелені козаки лежали чи сиділи, а ті козаченьки, що всякого лиха вхибнули, порались коло чайок своїх чи коло порубаного оружжя (Вовчок, І, 1955, 337).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ухибну | ухибнемо |
2 особа | ухибнеш | ухибнете |
3 особа | ухибне | ухибнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ухибнув | ухибнули |
Жіночий рід | ухибнула | |
Середній рід | ухибнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ухибнімо | |
2 особа | ухибни | ухибніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ухибнувши |