учаділий
УЧАДІЛИЙ (ВЧАДІЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до учадіти. Невже оце та сама Наталка, яку він знав ще дівчиськом, яку на руках виносив зомлілу, вчаділу від сірки з овечих фальцфейнівських сараїв? (Гончар, II, 1959, 27); Накинувся [Яшко] на газети, на журнали.., аж поки бібліотекарка зазначила: - Зараз бібліотека зачиняється. Тоді підвівся, вчаділий, і, хитаючись, вийшов на вулицю (Головко, І, 1957, 168); *У порівн. Його зарахували студентом.. Кілька днів він ходив мов учаділий від успіху, від щастя (Збан., Сеспель, 1961,161).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | учаділий | учаділа | учаділе | учаділі |
Родовий | учаділого | учаділої | учаділого | учаділих |
Давальний | учаділому | учаділій | учаділому | учаділим |
Знахідний | учаділий, учаділого | учаділу | учаділе | учаділі, учаділих |
Орудний | учаділим | учаділою | учаділим | учаділими |
Місцевий | на/у учаділому, учаділім | на/у учаділій | на/у учаділому, учаділім | на/у учаділих |