ущасливлювати
УЩАСЛИВЛЮВАТИ (ВЩАСЛИВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УЩАСЛИВИТИ (ВЩАСЛИВИТИ), влю, виш; мн. ущасливлять; док., перех. Робити щасливим кого-небудь. - Я вдячний вам навіть за ті ілюзії, котрі хоч кілька день ущасливлювали мене (Фр., III, 1950, 422); Куцевич належав до тих, хто більше брав собі, ніж давав іншим. Причому, беручи собі, він умів робити вигляд, що вщасливлює інших (Рибак, Час.., 1960, 424); - Когось любити і не послухати голосу серця, не ущасливити самої себе і інших, цього я не розумію (Коб., І, 1956, 236); // чим. Робити честь кому-небудь своєю присутністю. Молодий кінорежисер із повагою потиснув мені руку й захоплено подивився в вічі.. Він радий, що бачить мене здоровим, і запрошує до себе в ательє.. Він перекаже товаришам по роботі, що велика людина (це я) ущасливить їх візитом (Ю. Янов., II, 1958, 9).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущасливлюю | ущасливлюємо |
2 особа | ущасливлюєш | ущасливлюєте |
3 особа | ущасливлює | ущасливлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущасливлюватиму | ущасливлюватимемо |
2 особа | ущасливлюватимеш | ущасливлюватимете |
3 особа | ущасливлюватиме | ущасливлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ущасливлював | ущасливлювали |
Жіночий рід | ущасливлювала | |
Середній рід | ущасливлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ущасливлюймо | |
2 особа | ущасливлюй | ущасливлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ущасливлюючи | |
Минулий час | ущасливлювавши |