фукання
ФУКАННЯ, я, с ., діал. Дія за знач. фукати 1, 2. Машиніст торкнув «черепаху».. фу-фу-фу-фу! 1 пішло фукання часто, частіше, ще частіше (Фр., III, 1950, 329); Сенько і Ленько ходили ціле пополуднє слідом за нею [Горпиною] і не покидали її, помимо всякого крику і фукання з її сторони (Фр., VIII, 1952, 195).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фукання | фукання |
Родовий | фукання | фукань |
Давальний | фуканню | фуканням |
Знахідний | фукання | фукання |
Орудний | фуканням | фуканнями |
Місцевий | на/у фуканні | на/у фуканнях |
Кличний | фукання | фукання |