хамло
ХАМЛО1, а, с., збірн., діал. Галуззя, хмиз. Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан риється у хамло, а зайчик лізе в кущ (Укр. дит. фолькл., 1962, 119).
ХАМЛО2, а, ч. і ж., заст., розм., лайл. Те саме, що хам і хамка.- Та ти і не тикай, бо я тобі не рівня, ти - хамло, мужик, а я - дворянин! (Мирний, І, 1954, 294); // Вайлувата, незграбна людина. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хамло | хамла |
Родовий | хамла | хамл |
Давальний | хамлові, хамлу | хамлам |
Знахідний | хамло, хамла | хамла, хамлів |
Орудний | хамлом | хамлами |
Місцевий | на/у хамлі | на/у хамлах |
Кличний | хамло | хамла |