хамулуватий
ХАМУЛУВАТИЙ, а, е, розм. Неповороткий, незграбний, вайлуватий. Вони почали зшкрібать луску з риби. Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались; осміхались і проворні забродчики, дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (Н.-Лев., II, 1956, 222): -Моя сестра щасливіші з Воздвиженським. Він хоч і хамулуватий, і зателепуватий, але говорючий, веселий (Н.-Лев., І, 1956, 377).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хамулуватий | хамулувата | хамулувате | хамулуваті |
Родовий | хамулуватого | хамулуватої | хамулуватого | хамулуватих |
Давальний | хамулуватому | хамулуватій | хамулуватому | хамулуватим |
Знахідний | хамулуватий, хамулуватого | хамулувату | хамулувате | хамулуваті, хамулуватих |
Орудний | хамулуватим | хамулуватою | хамулуватим | хамулуватими |
Місцевий | на/у хамулуватому, хамулуватім | на/у хамулуватій | на/у хамулуватому, хамулуватім | на/у хамулуватих |