ханжа
ХАНЖА1, і, ч. і ж. Людина, яка прикидається набожною або доброчесною; святенник, святенниця. Журнал [«Харьковский Демокрит»] явно виходив поза межі проголошених правил і на своїх сторінках часто порушував серйозні політичні питання, чим, мабуть, позбавляв спокою пихатого пана, зарозумілого чиновника, ханжу-попа, хабарника, лицеміра (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 32); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (Мур., Свіже повітря.., 1962, 175); Яка дівчина, якщо вона не ханжа змолоду, відмовиться від солодкої втіхи читати й перечитувати палке та поетичне освідчення їй в коханні?! (Головко, А. Гармаш, 1971, 449).
ХАНЖА2, і, ж. 1. заст. Ханшин.
2. розм. Те саме, що самогонка. Їх було двоє. Під'їхали й спинились біля коня без вершника. Один сказав: - Як він умудривсь! - Менше ханжі нехай п'є! - відповів другий (Головко, II, 1957, 611).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ханжа | ханжі |
Родовий | ханжі | ханж |
Давальний | ханжі | ханжам |
Знахідний | ханжу | ханжі, ханж |
Орудний | ханжею | ханжами |
Місцевий | на/у ханжі | на/у ханжах |
Кличний | ханже | ханжі |