хапливість
ХАПЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. хапливий; квапливість. Зробив [Корнієнко] олівцем якісь помітки на паперах, що лежали перед ним, і в його руках не було жодної хапливості, все він робив так, ніби готувався до чергової наради (Тют., Вир, 1964, 308); Солоха, як і раніше, впевнено й швидко в'язала сніп за снопом. Спокійно, без зайвої хапливості, крутила вона перевесла, вправно орудувала цуркою, з її рук виходили акуратні, немов під гребінку підстрижені снопи, пузаті, як вгодовані поросята (Донч., IV, 1957, 255).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хапливість | хапливості |
Родовий | хапливості, хапливости | хапливостей |
Давальний | хапливості | хапливостям |
Знахідний | хапливість | хапливості |
Орудний | хапливістю | хапливостями |
Місцевий | на/у хапливості | на/у хапливостях |
Кличний | хапливосте | хапливості |