хвалений
ХВАЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до хвалити. Особливо невдоволений був бригадир Зозуля. Вже випливли нагору його могоричеві діла, і з шумом провалилась кандидатура хваленої ним Одарки Лихнюк (Жур., Звич. турботи, 1960, 106).
2. у знач. прикм. Розхвалений, занадто високо оцінений. Через мить на обличчі в секретарки з'явився вираз задоволення. Вона зрозуміла, що хваленому, серйозному Чумакові сьогодні за щось добре перепало (Збан., Переджнив'я, 1955, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хвалений | хвалена | хвалене | хвалені |
Родовий | хваленого | хваленої | хваленого | хвалених |
Давальний | хваленому | хваленій | хваленому | хваленим |
Знахідний | хвалений, хваленого | хвалену | хвалене | хвалені, хвалених |
Орудний | хваленим | хваленою | хваленим | хваленими |
Місцевий | на/у хваленому, хваленім | на/у хваленій | на/у хваленому, хваленім | на/у хвалених |