хвицатися
ХВИЦАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. Битися задніми ногами (про копитних тварин); брикатися. - Мої клієнти силоміць роблять зі мною те, що вони звикли робити з норовистою кобилою, коли та не везе, а тільки хвицається (Сміл., Сад, 1952, 150); Коні іржали, хропли, шалено хвицалися, і топтали вовків (Тулуб, В степу.., 1964, 10); // Мати звичку хвицати (у 1 знач.). *Образно. - Ти йому покажи... Хай не наступає нам на ноги, бо ми хвицаємось (Зар., На.. світі, 1967, 112); // Хвицати один одного.
2. перен., розм. Виявляти норовистість; упиратися, пручатися, капризувати. - Ось я тобі одріжу на спідницю оцієї червоної матерії, то, може, ти перестанеш хвицатись (Н.-Лев., II, 1956, 45).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвицаюся | хвицаємося |
2 особа | хвицаєшся | хвицаєтеся |
3 особа | хвицається | хвицаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвицатимуся | хвицатимемося |
2 особа | хвицатимешся | хвицатиметеся |
3 особа | хвицатиметься | хвицатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хвицався | хвицалися |
Жіночий рід | хвицалася | |
Середній рід | хвицалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хвицаймося | |
2 особа | хвицайся | хвицайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хвицаючись | |
Минулий час | хвицавшись |