хижість
ХИЖІСТЬ, жості, ж. Властивість за знач. хижий. Заборола впали два; В пролом той половці впали І тут тільки показали Хижість тигра й силу льва [лева] (Фр., XIII, 1954, 372); Він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (Коцюб., І, 1955, 438); [Лукаш:] Іще говорить про хижість, про лукавство,- вже б мовчала! (Л. Укр., III, 1952, 238); - Може, ти чув, хто палив панські стоги? - Не чув. - Навіть не чув? - здивувався управитель. Враз його очі повужчали, а штучні краплини сміху в них перетопились у хижість (Стельмах, І, 1962, 464).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хижість | хижості |
Родовий | хижості, хижости | хижостей |
Давальний | хижості | хижостям |
Знахідний | хижість | хижості |
Орудний | хижістю | хижостями |
Місцевий | на/у хижості | на/у хижостях |
Кличний | хижосте | хижості |