хирий
ХИРИЙ, а, е. Те саме, що хирний. Возять її по всьому місту, по всіх улицях, люди ходять, дивляться, жалкують, що таку хиру.. буде катюга бити (Мирний, І, 1954, 69); Юхимія.. безпорадно похитала головою. Ні, вже не мати їй радості в праці, коли вона стала така хира та утла (Добр., Тече річка.., 1961, 84).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | хирий | хира | хире | хирі |
Родовий | хирого | хирої | хирого | хирих |
Давальний | хирому | хирій | хирому | хирим |
Знахідний | хирий, хирого | хиру | хире | хирі, хирих |
Орудний | хирим | хирою | хирим | хирими |
Місцевий | на/у хирому, хирім | на/у хирій | на/у хирому, хирім | на/у хирих |
хиря
ХИРЯ, і, ж., діал. Хвороба; // Хвора людина, що має жалюгідний вигляд.
◇ Як [та] хиря - дуже слабий, жалюгідний. Вернувся наш запорожець Як та хиря, хиря, Обідраний, облатаний, Калікою в хату (Шевч., II, 1963, 169); Годити, як хирі - дуже догоджати. Як тій болячці, як тій хирі, Громадою годили Тому борцеві... (Шевч., II, 1963, 101); На хирю - на біду. А кайзак [казах] на хирю Та на тяжке лихо Любенько та тихо І вкрав ту сокиру (Шевч., II, 1963, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хиря | хирі |
Родовий | хирі | хир |
Давальний | хирі | хирям |
Знахідний | хирю | хирі |
Орудний | хирею | хирями |
Місцевий | на/у хирі | на/у хирях |
Кличний | хире | хирі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хиря | хирі |
Родовий | хирі | хирей |
Давальний | хирі | хирям |
Знахідний | хирю | хирей |
Орудний | хирею | хирями |
Місцевий | на/у хирі | на/у хирях |
Кличний | хире | хирі |