хлівець
ХЛІВЕЦЬ, вця, ч. Зменш. до хлів. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки (Мирний, І, 1949, 129); Христя сама хлівець полагодила, обложила очеретом, вкрила (Горд., II, 1959, 21); В хлівці тихо шавкотіли качки... (Вирган, В розп. літа, 1959, 279); - Отам у тому хлівці дрова,- у хату наносиш (Мирний, І, 1954, 65); Світає. Лежу дома в хлівці, слухаю лемент у городі (Тесл., Вибр., 1950, 65).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хлівець | хлівці |
Родовий | хлівця | хлівців |
Давальний | хлівцеві, хлівцю | хлівцям |
Знахідний | хлівець | хлівці |
Орудний | хлівцем | хлівцями |
Місцевий | на/у хлівці | на/у хлівцях |
Кличний | хлівцю | хлівці |