ховзький
ХОВЗЬКИЙ, а, е, діал. Ковзкий. Поважно похитуючися на хвилях, суне великий ковбок. То зануриться носом під воду, то знов випне чорну спину, мов якийсь подовгастий звір ховзький (Хотк., II, 1966, 324); Петрюк охає і кидається підіймати її. Це не легко. Слабосила Маланка рветься з рук, як риба ховзька (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 188); Побачив він, на яку ховзьку дорогу попався (Фр., VI, 1951, 99).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ховзький | ховзька | ховзьке | ховзькі |
Родовий | ховзького | ховзької | ховзького | ховзьких |
Давальний | ховзькому | ховзькій | ховзькому | ховзьким |
Знахідний | ховзький, ховзького | ховзьку | ховзьке | ховзькі, ховзьких |
Орудний | ховзьким | ховзькою | ховзьким | ховзькими |
Місцевий | на/у ховзькому, ховзькім | на/у ховзькій | на/у ховзькому, ховзькім | на/у ховзьких |