ходитися
ХОДИТИСЯ, иться, безос., розм. 1. Те саме, що ходити 1, 2. Надворі йде дощ, в інтервалах межи дощем ми ходимо на прохід (перші дні були дуже погідні, і тоді ходилося з охоти, а тепер лише з обов'язку) (Л. Укр., V, 1956, 369); Цією дорогою ходилося й разом з молодою дружиною (Ю. Янов., І, 1954, 90); Погляд її [баби Ганни] запитує: «Як же ходилося до пана» (Стельмах, І, 1962, 424).
2. коло кого - чого. Доглядати кого-, що-небудь. І ходиться коло нього [винограду], як коло рідної дитини, і годиться йому, зате ж і звикається до нього, як до близької істоти (Коцюб., І, 1955, 191).
3. про кого - що, діал. Те саме, що ходити 14. При ясному світлі вечірнього сонця вона вгляділа незвичайні рум'янці на їх [дітей] щоках і прикмітила, що в їх мова мовиться не якась звичайна, щоденна, а ходиться їм про щось інше (Н.-Лев., VI, 1966, 48).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ходжуся | ходимося |
2 особа | ходишся | ходитеся |
3 особа | ходиться | ходяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ходитимуся | ходитимемося |
2 особа | ходитимешся | ходитиметеся |
3 особа | ходитиметься | ходитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ходився | ходилися |
Жіночий рід | ходилася | |
Середній рід | ходилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ходьмося | |
2 особа | ходься | ходьтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ходячись | |
Минулий час | ходившись |