хуркіт
ХУРКІТ, коту, ч. Те саме, що хуркання. Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят, як знак початку вечірнього льоту (Досв., Вибр., 1959, 406); Під хуркіт веретена допізна думали про наступні щасливі дні (Кучер, Зол. руки, 1948, 192); Неприємними хвилинами цідиться мовчанка. Її порушує хуркіт вітряного двигуна та гусяче гелготання (Мушк., Серце.., 1962, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хуркіт | хуркоти |
Родовий | хуркоту | хуркотів |
Давальний | хуркотові, хуркоту | хуркотам |
Знахідний | хуркіт | хуркоти |
Орудний | хуркотом | хуркотами |
Місцевий | на/у хуркоті | на/у хуркотах |
Кличний | хуркоте | хуркоти |