хустина
ХУСТИНА, и, ж., розм. Те саме, що хустка. Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Шевч., II, 1953, 43); В цю хвилину недалечко нас, майже на узліссі, спинилась молодиця. В руках у зав'язаній хустині вона тримала горщик (Досв., Вибр., 1959, 81); Шерстяна біла хустина на ній була величезна і обрамляла обличчя, як клубок морського шумовиння (Сенч., На Бат. горі, 1960, 10); Оця хустина - обтирать чоло, Цей персник - люте відганяти Зло, А сльози ці - я їх собі зіставлю... (Рильський, II, 1960, 271); Коли Орися побачила свою хустину в руках суперниці, гаряча кров ударила в обличчя і затуманила голову (Тют., Вир, 1964, 128); *Образно. Хрумтить, як скло, під кроком знову води замерзлої слюда. І у хустині малиновій зоря у вікна загляда (Сос., Солов. далі, 1957, 20); Неждано поміж деревами хлопець бачить, як на знайомій прогалинці колишеться червона хустина вогню (Стельмах, І, 1962, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хустина | хустини |
Родовий | хустини | хустин |
Давальний | хустині | хустинам |
Знахідний | хустину | хустини |
Орудний | хустиною | хустинами |
Місцевий | на/у хустині | на/у хустинах |
Кличний | хустино | хустини |